Міністерством юстиції України було розроблено й прийнято Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Окрім цього, було внесено зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, які запровадили кримінальну відповідальність за домашнє насильство в будь-яких його проявах.

 Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Форма домашнього насильства:

фізичне насильство – що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

психологічне насильство – словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

сексуальне насильство – будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Якого покарання слід очікувати тим, хто вчиняє домашнє насильство?

Якщо дії правопорушника будуть кваліфіковані як адміністративне правопорушення, то йому на перший раз загрожує штраф від 170- 340 грн., громадські роботи від 30 до 40 годин або ж адміністративний арешт на строк до 7-ми діб. У разі вчинення тих самих дій протягом року штраф може сягнути і 680 грн., тривалість громадських робіт збільшиться до 60 годин, а адміністративний арешт становитиме вже 15 діб. Також за домашнє насильство передбачена кримінальна відповідальність. У цьому випадку санкції значно суворіші з тюремним ув’язненням. Зокрема, особі може бути присуджено громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на строк до 6-ти місяців, обмеження волі на строк до 5-ти років або позбавлення волі на строк до 2-х років.

Стосовно кривдника вже на цьому етапі може бути застосовано:

Спеціальні заходи

щодо протидії домашньому насильству:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);

2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Терміновий заборонний припис

виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи.

Вимога поширюється на місце спільного проживання постраждалої особи та кривдника незалежно від того, чи належить таке помешкання одному з них на праві власності, чи дане помешкання є орендованим, або право на квартиру/будинок належить родичам, знайомим тощо.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду.

Обмежувальний припис

видається судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, – за місцезнаходженням цього закладу.

Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений судом на строк не більше 6 місяців. Таке продовження має місце лише один раз.

Куди ж звертатись громадянам, які постраждали від домашнього насильства.

Постраждалі від домашнього насильства можуть звернутись до:

  • уповноважених підрозділів органів поліції;
  • загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб;
  • служби у справах дітей за місцем свого проживання;
  • скористатися послугами адвокатів нашої системи безоплатної правової допомоги.

Якщо Ви опинилися в ситуації домашнього насильства,телефонуйте:    102

Урядова гаряча лінія: 15-47

Гаряча лінія Національної поліції України:    0-800-500-202

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

 (0-800-500-335)

Короткий номер з мобільного – 116-123

Якщо Ви стали свідком жорстокого поводження з дітьми або Ваша дитина потерпає від домашнього насильства – телефонуйте:

Національна дитяча гаряча лінія 0-800-500-225

(безкоштовно зі стаціонарних, мобільних телефонів чи таксофонів Києва)

Короткий номер з мобільного – 116-111

У разі зникнення дитини до Служби розшуку дітей 116-000

Колл-центр Національної поліції – 0-800-500-202

З метою надання соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі на території Деражнянської міської ради було створено мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі та спеціалізовану службу первинного соціально-психологічного консультування ( тел. 098 159 26 11 – цілодобово).