Тебе я любив і любив Україну. Вона, як і ти, була в мене одна.

Сім років тому українцям, у черговий раз, довелося відстоювати право на свободу. Ніхто не міг припустити, що друга декада 21 століття буде ознаменована боротьбою за гідність та державну суверенність.

У 2014 році на Майдані Незалежності у Києві пролунали перші постріли. З’явилися перші невинні жертви. Але голос куль не заглушив крик їх чистих сердець, а лінія часу не стерла біль пам’яті.

Сьогодні ми згадуємо Героїв Небесної Сотні. Це понад сто по-справжньому вільних, міцних духом, щирих патріотів своєї країни. Саме їх віддана любов до Батьківщини змусила ворогів діяти найжорстокішими методами та посягнути на  найбільшу цінність – людське життя.

Справжні герої не носять плащі. Справжні герої віддають власне повітря, щоб ми дихали, власну любов, щоб ми мали змогу любити і власне життя, щоб ми цінували і любили одне одного і нашу неньку Україну.

Я вірю, що наш  народ об’єднається і Україна стане потужною  державою світового масштабу…Однак доля нашої країни залежить від нас, від наших вчинків. Ми маленька частинка нашої великої держави, – підкреслював під час покладання квітів міський голова Андрій Ковпак.

Впродовж протистояння 18-20 лютого загинуло понад 100 протестувальників. Наймолодшому з них було 17 років, найстаршому – 83.   

Герої не вмирають! Вони живуть, доки живе пам’ять про них